Абориген. Байки 95-го кварталу | Hromadske.doc

У письменника Максима Кабіра складні стосунки із Кривим Рогом. Він тут народився і виріс, тут його били через татуювання та пірсинг, тут він розбирався із міліцією за часів президентства Кучми, коли зайшов у магазин не з того боку. Тут, у Кривому, сталося все найкраще і найгірше в його житті, аби потім йому було з чого робити свої чесні вірші. А ще, про Кривий Ріг у нього купа байок, які можна слухати годинами. Він справжній абориген Кривого Рогу, і кращого екскурсовода годі й шукати.

«Коли говориш комусь за кордоном, що ти з Кривого Рогу, — розказує Макс, — то всі кажуть: «О!» І далі йдуть три варіанти, що саме «о!»: Криворіжсталь, ширка, 95-ий квартал. Або, як кажуть місцеві, квАртал». Що це за місце? Чому так називається? Чому стало одним із трьох символів цілого міста? Що насправді знаходиться в географічній точці, відомій на всю країну, бо це назва команди КВН колишнього коміка Володимира Зеленського, тепер президента України?

На площі Горького (ніхто з місцевих її так не називає, говорять просто: «п’ятак») Макс спускається у пішохідний перехід, де народився і сяк-так розквітав криворізький панк-тусовка. Він коментує написи на стінах, і розказує про «внутрішнього колгоспника», який живе в кожному криворожцеві. Саме через нього, на думку Макса, його земляків завжди псує Київ, коли вони туди переїжджають.

Колян Пастико з hromadske.doc ходив з аборигеном Кривого Рогу Кабіром 95-им кварталом, бачив фантомний годинник, якого давно нема, але всі продовжують на нього дивитися, слухав про гопніків як мислеформи міста та місцевого письменника та дивака Сяву Дао. Про це — його суб'єктивний і чесний репортаж. І там наприкінці — розкішний вірш про те, як можна любити місто, яке тебе так жорстко виховувало.